ДО́ВБНЯ, НІ,

До́вбня, ні, ж. Большой деревянный молоть. Носиться, як дурень з довбнею. Ном. № 2592. Ідіть по довбню, — нехай іде волів бить, бо не хочуть води пить. Рудч. Ск. І. 47. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 401.